Останні, на хресті важкім, хвилини...
"Прости їм, Отче..." - все іще лунає.
І попросив, в останнє: "Хочу пити..."
І - душу в руки Я Твої вручаю...
Зняли з хреста, у гробі положили.
Здалося - все, кінець...як жити далі?
У хворих не зосталося надії
І учні всі зажурені стояли.
Помер, Хто найдорожчим став у світі,
На Кого всю надію покладали.
Як далі, у гріховнім, світі жити?
У Ньому лише правду всі пізнали.
Хто оздоровить, у біді потішить?
Розкаже про Небесне Царство вічне?
До кого йти? До кого притулитись
У своїм горі, коли знову прийде?
Два дні у горі учні, плаче мати.
Якою довгою була оця субота...
Усі навкруг святкують своє свято.
Лише у тих, хто знав Христа - скорбота.
Це сталося уранці - заясніло...
Ось сонечко з'явилося на сході.
І починався перший день неділі.
Минула ніч і пробудилася природа.
Минула ніч ця на землі гріховна.
Життя воскресло з Господом із гробу.
І радість огорнула невимовна
Усіх, хто близько був із Ним до часу того.
Ще люди по домівках спочивали
Не знаючи про те вклике диво.
Воскрес Господь! - пташки лише співали.
Які ж ви люди, на землі, щасливі!
Христос воскрес! Відкрив у небо двері.
Христос воскрес! І смерть не має влади
Над тими, хто прийме Христа у серце,
Залишить світ, любові Його ради.
Ні смерть, ні камінь не зуміли втримать
Христа в холодній кам'яній могилі.
Він переміг їх в боротьбі не рівній,
В любові до людей беручи силу.
Воскрес із мертвих, щоби жити з нами,
Щоб вірним дарувать життя небесне.
Ти відвали від серця свого камінь,
Нехай у ньому наш Господь воскресне.
🕊️🕊️🕊️
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Обычное дежурство - Тихонова Марина Сейчас иду на похороны. У давней приятельницы зверски убили единственного сына.
Меня мучают вопросы: где была милиция? неужели никто не видел и не слышал?
И еще один: как бы себя повели люди, зная, что бьют их близкого человека?
Проза : Подарок на день рождения (часть 2-я) - Наталья Григорьева Генри Ван Дейк: "Рожденная на Востоке и одетая в восточную форму и образы, Библия проходит по всему миру обычными шагами и входит в страну за страной, чтобы всюду найти своих. Она научилась говорить к сердцу человека на сотнях языков. Дети слушают ее рассказы с удивлением и удовольствием, а мудрецы размышляют о них, как о притчах жизни. Лукавые и гордые страшатся ее предупреждений, а к израненным сердцем и кающимся она говорит языком матери. Она вплетается в наши драгоценнейшие мечты для того, чтобы Любовь, Дружба, Сочуствие, Преданность, Воспоминание и Надежда были украшением на одеянии ее драгоценной речи. Никто не должен считать себя бедным и одиноким, кто обогатил себя этим богатством. Когда небосвод начинает темнеть и испуганный странник подходит к Долине Смертной Тени, он не страшится войти в нее. Он берет в свои руки жезл и посох Священного Писания и говорит другу и спутнику " до свидания, мы встретимся опять". Поддержанный этой надеждой, он идет пустынной тропинкой, пробиваясь из тьмы к свету".
