Був час ми до храму ходили разом,
Нам любо й приємно було із Христом.
Чом ти рішив, що тоді помилився
Й зараз від Бога свого віддалився?
Невже ти забув: Бог тебе хоронив
У різні моменти, коли ти просив?
Від смерті життя хто - не Він уберіг?
Й здобути освіту тобі допоміг?
Хто рани твої лікував, як хворів?
О, як бути вдячним тоді ти хотів!
А зараз замовкла пісня хваління...
Закинув від Бога дане служіння.
Ти "стати на ноги", багатства хотів,
До скарбів земних, мов на крилах, летів.
Вбога ж душа до сумління волала:
"Я б краще небесних скарбів бажала!"
Вона промовляє! Ти чуєш її?!
До стогону серця вслухайся в тиші.
Хоч стукіт у серце тихо лунає,
Та чуєш, ти чуєш - Бог промовляє!
Коліна в молитві скоріше схили,
Спасителю Богу усе розкажи.
Проснися, збодрися, на тебе Бог жде,
Тобі приготовив завдання святе.
Він любить тебе і тому досі жде,
Та стукотом в серце до Себе зове.
Вернись, блудний сину, у дім до Отця,
Там радість, там щастя, спокій без кінця!
"Нема мені прощення" - так не кажи.
Він простить! Відчуєш, скоріш гріх неси
До Батька! "О, сину, я так тебе ждав,
Як добре, що знову в Мій Дім завітав".
Не в скарбах земних є утіха серцям,
Бо вічними бути призначено нам.
Товаришу мій, навертайсь до Христа,
Й для тебе відкриється вхід в небеса.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ты хранил меня бережно. - Сергей Сгибнев Однажды перед моим днем рождения ко мне пришла занимательная мысль. Вот скоро мой день рождения, придут друзья, будут поздравлять меня, будут дарить подарки, будет весело и радостно... Но ведь я сам, разве заслуживаю поздравлений? Я-то сам, что сделал для этой радости? Даже мои родители не знали ни дня, ни часа, ни, тем более, пола ребенка, который родился все-таки 3 июня 1952 года... Это только Бог сохранил меня от всех тех опасностей, которых было так много в моей жизни! Слава и хвала, и огромное спасибо Ему за это!!!
На смерть Серёжи. - Лариса Зуйкова 22 декабря похоронили ещё одного Серёжу, которому было всего 34 года. Нелепая, нежданная смерть....Единственный сын у родителей. Боль, боль, боль...
