Сіяє чаша, золотом покрита,
Виблискує, аж очі засліпля!
А всередині - бруд, бо непомита,
Не вичищена, як потрібно, допуття.
Ось так і ми буваємо, як чаша:
Назовні гарні, а у серці - бруд.
Тож дійсністю не зовнішність є наша,
А серце, повне лицемірства, смут,
Надмінності, гордині і жадоби,
Неспокою і заздрощів, злоби.
...Господні ми і Бог нас уподобив,
Дав право бути Божими дітьми.
Отож повинні всі ми очищатись:
Серця свої, усе своє єство,
Щоб вічне щастя, вічну радість мати
У вічності із Господом Христом.
Господь один-єдиний досконалий-
Нас від гріхів звільнила Його кров.
Ми очищатись нею маєм право.
Хвала Творцю за чистоту й любов!
Комментарий автора: Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!
Фарисею сліпий,- очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!
(Мт 23:25,26)
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 5926 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : К Богу - как к Отцу. - Тамара Локшина Мой отец никогда не держал меня на руках, мне не знакома отцовская любовь и ласка, безразличие и укоры были моими постоянными спутниками детства. Для него я всегда была ребенком второго сорта, только потому, что родилась девчонкой (к моим братьям он относился совершенно по-другому). Эту неприязнь я чувствовала всем своим существом. Когда я вышла замуж, он иногда навещал нас и то-ли из чувства вины, то-ли еще по какой-то причине приносил конфеты... мне хотелось прижаться к нему, ведь он был моим отцом, но где-то внутри я отмечала для себя, что по прежнему боюсь его. Во мне был невосполнимый вакуум желания близких взаимоотношений но между нами по прежнему стояла какая-то непреодолимая стена. Я верю, что Бог расплавит его сердце, ведь он страдает от этого не меньше чем я, может быть даже не понимая этого.
Я безмерно благодарна Богу за то, что Он стал моим Отцом и восполнил во мне эту утрату.